Блог

Дорога до слави!

Написано у вт, 02/28/2017 - 21:54

Привіт, я Марія Полторацька. Мені 16 років. Я приймаю участь у конкурсі «Видатні українці Канади» від організації O.W.L. Open World Learning. Для участі у конкурсі я обрала зірку сучасного подіуму Дарію Вербову. Якщо взяти в руки модний журнал, в ньому обов'язково знайдеться хоч одне фото з ім'ям Дарія Вербова. А якщо почитати новини, то можна дізнатися, що зовсім недавно вона стала обличчям бренду Salvatore Ferragamo, знялася в рекламній кампанії Celine Resort 2015 року, а ще прикрасила собою обкладинку Vogue Paris March 2015. На перший погляд така популярність здається цілком природною, адже ми говоримо про одну з найбільш відомих топ-моделей сучасності, проте все це досягається не так просто, як можна собі уявити. І біографія цієї молодої дівчини є прямим тому підтвердженням.

Дарія народилася в польському місті Кракові в кінці 1983-го року. Її батьками були іммігранти з України, які через три роки після цієї події ще раз змінили місце проживання. На цей раз їх новою домівкою стала Канада, а саме невелике містечко Міссіссога. У ньому і провела своє дитинство майбутня знаменитість.

Як і більшість її сьогоденних колег, вона ніколи не вважала себе привабливою, а тим більше настільки, щоб замислюватися про кар'єру супермоделі.
У підлітковому віці вона намагалася більше часу проводити зі своїм братом Орестом, каталася на...

Быть активистом стало модно, но много ли истинных волонтеров?

Написано Admin у сб, 02/25/2017 - 02:57

Помните, в далеком 2013 никто даже подумать не мог, что активистские движения наберут такой размах, как нынче? Тогда заниматься общественной деятельностью, звонить на «1551», фотографировать ямы на асфальте было даже стыдно. Че, активист? Хе, да пошел ты, делать нечего, что ли? Ничерта у тебя не выйдет!

Мало кто мог отличить КМДА от Киеврады, а понятие «ОСН» и вовсе было диковинкой (именно поэтому в ОСНах было выгодно сидеть, ничего не делать, тихо «пилить», никто ж не узнает, результатов и отчетов не потребует).

После событий Майдана ситуация резко поменялась. Держащие по ветру нос индивидуумы первыми поняли, что скоро быть активистом и волонтером станет престижно и... выгодно. Запахло большими социальными лифтами. Грузовыми. Способными поднять как в депутаты местного городского совета, так и в министры или нардепы.

Важно не упустить этот момент. Момент, когда народу пофиг, знаешь ли ты, как управлять страной, городом или прогнившим ЖЭКом. Важно, что ты активист и, если не врешь, хочеш змінювати цю країну на краще. Країну або рідне село. Именно так бывшие сантехники и «майстри дільниць» стали замами министров, ответственными, скажем, за проект «Саркофаг» ЧАЭС. Волшебство.

Но опустимся чуток ниже. Огромная толпа народа рынулась в активистское движение. Очень сладко стало чувствовать себя причастным к...

Моя политическая философия

Написано Юрій Ернестович ЛАГУТОВ у вс, 01/29/2017 - 12:38

Политика – моё хобби, а значит, отношусь к ней очень серьезно, много думаю и немало делаю. Для меня это важнее основной работы, за которую платят деньги. Но, чтобы жить, надо иметь таковую, где быть сравнительно качественным специалистом. Более 20-ти лет назад моим первым рабочим местом стал Государственный комитет по делам национальностей и миграции. Там же я познакомился и с человеком, благодаря которому встал на политический путь. Важно упомянуть, что инициатива исходила с моей стороны, т.е. неподдельный интерес к данному роду занятий был уже тогда в моём подсознании.
Дальнейшие успехи (самодеятельные партийные структуры, двойное районное депутатство, степень кандидата наук), достигнутые преимущественно на основании общественных усилий вместе с ближайшими единомышленниками, показали – это действительно мой путь. Начав по наитию, я постепенно перешёл на интуитивный уровень, когда непосредственное познание, основанное на предшествующем опыте и теоретических научных знаниях, помогает более-менее эффективно держать избранный мною политический курс. Сегодня уже очевидно, что он идёт вразрез с большинством из тех, кого пока принято именовать в Украине «политиками». Такую позицию может позволить себе только состоявшийся политик-философ, достаточно далёкий от сиюминутной суеты вокруг власти, но общественно активный, соотносящий свои перспективные взгляды с практикой.
Итак, давайте поразмыслим вместе. Поскольку Украина ещё окончательно не преодолела эмоциональный...

И снова риторический вопрос

Написано у пн, 11/14/2016 - 15:06

Очень интересует риторический вопрос - как там поживает наш многострадальный стадион Русановец? Может уже трибуны начали реконструировать? Может газон перестилают? Территорию начали облагораживать? Или что-то вновь мешает - денег нет, снег пошел, популисты перешкоджають, кремль нападает?

Всё это напоминает хороводы вокруг т.н. безвизового режима - вот-вот, уже совсем скоро, осталось чуть-чуть, вот сейчас уже точно...

А воз и ныне там....

Калюжа імені Маляревича

Написано Юрій Ернестович ЛАГУТОВ у ср, 10/12/2016 - 14:12

Пригадуєте, з якою «помпою» О.Маляревич відкривав ремонтовану за гроші однієї близькосхідної держави школу № 141 на бульварі Давидова/Шамо, 5. Тоді ж переклали заново увесь асфальт уздовж її огорожі. Це вже було зроблено за наші гроші. Іншими словами – профінансовано із бюджету громади міста Києва.
Доступ на територію згаданого закладу відтоді закритий для більшості жителів Русанівки. Тому ми не бачимо як швидко руйнується із середини «авральний» ремонт, терміново проведений до урочистостей минулорічного Дня знань. Натомість ходити довкола ще ніхто не забороняв. Правда, у проїзді між школою і дитячим садком можна хіба що плавати.


       
Таке тут трапляється постійно після потужних дощів. Тобто, виявляється, асфальтове покриття переклали, а прочистити зливостоки не потурбувалися! І не дивно, адже поверхова показуха давно стала нормою для безвідповідальної влади. Наприклад, сьогодні О.Маляревич знову намагається замилити нам очі, розбиваючи сквер навпроти будинку на бульварі Давидова/Шамо, 6, аби люди швидше забули, що замість давно обіцяного стадіону «Русанівець», там відкриті лише платні тенісні корти, а замість театрально-мистецького центру «Краків», на будівлі старого кінотеатру красуються лише нові панно тепер вже...

Страницы

Subscribe to